Про те, що Дніпропетровськ готовий до опалювального сезону, я дізналась не з новин, а від сусідів знизу.

Однією з основних цілей поїздки до Словаччини було встановлення реальної комунікації.

Чесно кажучи, це словосполучення між нами повторювалось через слово, адже «реально комунікувати» нам довелось не лише з депутатами, екс-міністрами, молодими соціал-демократами та послом, але й з менеджерами готелів і хостелів, водіями, офіціантами, екскурсоводами в музеях, маленькою донечкою Роски і просто людьми на вулиці.

Безперечно, першими, з ким ми познайомились  і найдовше спілкувались, були Мартін Гоншеніца (асистент пана Мікулаша)и Роска Фужериова (прес-секретар пана Мікулаша). Саме вони з нами носились, як з дорогими гостями, хоча помітно було, що вже падають з ніг.

Одним із перших слів, яке вивчила наша молодь було «ясне». Тобто, коли все зрозуміло, просто говориш «ясне» і все))) Мартін потім вигадав приказку, яку говорив з російським акцентом «Зачєм букви? Всьо понятно!».

А коли до них приєдналась ще й донечка Роски, то тут ми вже могли вправлятись в комунікації цілком і повністю, бо наш словниковий запас і був на рівні 7-річної дитини)))

Першого ж вечора, уже по дев’ятій вечора, до нас приїхав депутат словацького парламенту Мікулаш Крайковіч. Він досить непогано говорить російською мовою, отже всі розуміли практично все.

А ще пізніше у нас сталась мегаміжнародна комунікація, тому що дружина власника пансіону пані Марекова виявилась полькою. Тому ми говорили українською, російською, словацькою і польською. Це треба просто відчути, коли люди з різних країн говорять різними мовами, і при тому не просто розуміються, а ще й почуваються добрими приятелями))

Серед  офіційних подій була також зустріч з головою медіа департаменту партії SMER-SD Еріком Томашем. Думаю, що цікаво було всім, незважаючи на те, що він розповідав про специфіку роботи їх прес-служби.

Безперечно, Ольга Альгерова, екс-міністр закордонних справ и теперішній міністр тіньового кабінету міністрів задала дуже живий тон спілкування. Вона одразу запропонувала ставити питання, щоб не занудствувати лекціями. Нашу молодь було, безперечно, не переслухати. Але головне, всі зрозуміли, що словаки не вагались, варто їм йти до ЄС чи ні. Після вступу до єврозони, «шен гену» та ЄС до Словаччини прийшли  потужні інвестиції  і підвищення загального рівня життя. Зараз в Словаччині виготовляється найбільше в Європі автомобілів на душу населення. У них розташували свої виробництва Пежо-Сітроен, КІА та Фольксваген. Зрештою, нам можна було не розповідати про переваги, бо у тих, хто бачив на власні очі, яке життя в такій близькій Європі, було і так «вшетко ясне».

Роберт Каліняк, екс-мінстр внутрішніх справ і міністр тіньового уряду, теж надзвичайно харизматична та відкрита особистість. Але надто довго поспілкуватись не вийшло, бо час було вже до парламенту.

Ще в SMER-SD до нас приєднався Святослав Олійник, який дуже органічно виглядав в колі європейських народних обранців)))

У Народній Раді Мікулаш власноруч відчинив нам сесійну залу, а потім всі разом обідали в парламентському ресторані. Щоб зрозуміти, яка це була честь, можна сказати, що, наприклад, посол України в Словаччині ще не був у парламентському ресторані))

Підкріпившись, пішки по Старому Місту ми вирушили до молодих соціал-демократів. Напевно, про висновки спілкування з ними варто буде окремо розповісти, але комунікацію встановили й там. І головне, запросили їх в гості до нас. Тож варто почати готувати гідну програму прийому))

Під кінець насиченого дня на нас чекав пан посол України в Словаччині Олег Гаваші. Здається, його навіть зворушила така масова поїздка, зорганізована Святославом Олійником. Пан посол неодноразово підкреслював, що такі зв’язки, на рівні молодих людей, і є найбільш значущими в євроінтеграційних процесах.

Якщо коротко описати своє враження від спілкування зі словаками – прості, відкриті та відповідальні люди.

P.S. До речі, дуже добре, що з нами був Денис Денисенко, який прекрасно зіграв роль доброго поліцейського та мами-квочки, яка вчасно перелічує своїх курчат)))))